ЗбулОсь? Чи не збулОСЬ? Усяк - буває...
Життя прожить - не поле перейти...
Щаслива ТА людина, що кохає,
Хоч доля і розвела береги...
Два берега...одна ріка - розлуки,
Одні навіки щирі почуття,
Що завдають і радості, і муки
Та...двічі не прожити нам життя...
Чи доля? Чи недоля? Хто те знає?
Як жаль, що неможливе вороття...
Усе проходить...все, колись, минає,
Лишаються, лиш, біль і каяття...
За нездійснЕнне, згублене, відчуте...
Душа, бува, від споминів тремтить:
Здається, що якби - назад вернути,
То берегли б...цінили б кожну мить...
Збулось? Чи не збулось? Чия провина?
Хто долі наші пише і лама?
У кожного своя є половинка
Та...часом - нас розводить сліпота...