Який прекрасний,Боже, світ навколо,
Що Ти створив з любов'ю до людей,
Коли із нас не було ще нікого.
Та мав Ти нас у серці, наш Творець:
Мене, моїх братів, моїх сестричок,
Весь наш народ і всю планету цю.
Створив Ти світ чудовий і величний.
Я дякую, що бачу цю красу!
Захоплююсь Твоїм умінням, Боже,
Милуюся творінням я Твоїм.
Художник дивний, поєднати можеш
Таку широку гамму кольорів.
Які Ти фарби підбираєш дивні
Для осені, зими і для весни.
Ось влітку колір неба- синій-синій,
Дерева в оксамитовім вбранні.
Вони весною були як невісти
В вбранні весільному - то білий-білий цвіт.
А восени їх шати - променисті,
Червоно-золотавим стає світ.
Та Ти не лише зір наш потішаєш-
Ми чуєм спів пташок. Їх Диригент,
Великий Бог,Господь, Він всіх їх знає,
Котрий піклується не лише про людей.
Ось шепіт рік, шум вітра, дзвін листочків,
Усе -живе, усе - співа, бринить.
В траві зелений коник нам стрекоче,
А взимку сніг казково так рипить.
Він був водою, та Творець Всесильний
Подарував йому нове життя,
І ось він- сніг, а згодом лід він дивний,
Хрумтить, мов скло, виблискує, мов жар.
Та хочу ще згадать про аромат я,
Яким обдарував планету Бог,
Як Парфумер, на вигадки багатий,
Подарував нам пахощі квіток,
Осінніх хризантем духм'яний запах,
Троянди влітку, пахне все, цвіте.
Плоди на аромат також багаті.
Ми насолоджуємось: груші, сливи, мед...
І матіоли пахощі вечірні,
Бузок, що навесні цвіте, п'янить.
Є й взимку аромат-морозний, чистий,
В промінні сонячнім, мов серебро, дзвенить.
...Я так хотіла Богу поклонитись
За те, що все продумав Він для нас,
Щоб насолоджувались, а не просто жИли.
Хай лине Богу вдячність повсякчас!