Літо минає,
майже його не лишилося, того літа –
окрайчик який зачерствілий:
«я так і не зігрілася», - кажу мамі,
«та ну, спека була ж, чого ти?»
«не пам»ятаю, - плечима зводжу, - зимно».
Осінь глибока, як сон, суне зі сходу:
«як їм в окопах буде зимою?» - зітхає мама
«навчимося на спицях плести шкарпетки» - моя мала каже…
Три жінки на кухні –
Літо-осінь-зима –
І у кожної –
Війна в серці
Плаче.