Купаються у росах кришталевих
Над тихим Сеймом вранцi солов' ї.
I бiлим цвiтом iз садкiв вишневих
Летять до мене спогади мої.
Я прихилюся до сосни старої,
Що пам'ятає прадiдiв моїх.
Повiтря чистого вдихаю я настої,
Лунає десь дзвiнкий дитячий смiх!
Моїх батькiв хатинка тут старенька,
В нiй вирiс i Людиною я став.
Тремтить вiд спогадiв завжди моє серденько
Про рiдну землю, де б я не бував...
...I знову мене стежка повертає
В моє село – колиску моїх мрiй.
Той, хто своє корiння забуває, –
Майбутнього не має на Землi!
Фото автора.