А зараз рівно четверта ранку…
І 136 днів твоєї холодної байдужості,
58 ненадісланих смс на світанку,
Рівно 100 днів життя без твоєї участі.
Мені лишається тільки тебе пам'ятати,
А пам'ять-явно мені найбільший ворог,
Вперто не стирає всі наші контакти,
Знов і знов про них посеред ночі говорить.
І от вкотре рівно четверта ранку,
49 ненадісланих листів тобі…
Я напевно вийшла за всі встановлені рамки,
І сама проводжу у вирій ключ журавлів.
Я сьогодні пишу тобі 50го листа,
У ньому чомусь раптом появилась рима…
А якби я все надсилала? Ти б його читав?
Та ні. Ти ніколи не слухав що я тобі говорила.
А якщо і слухав то 100% не чув.
Як на диво то зовсім різні (хоч і схожі) речі.
Де ти літав? Де ти, милий, тоді був?
Коли вела з тобою найдовші розмови відверті…
Четверта ранку, я пишу тобі 60ту смс.
Для того щоб знову не надіслати,
Життя-це гра, для мене лише нікчемний квест,
Та я і його ніяк не навчилась грати.