А що,якщо я просто хочу стати лялькою?
Такою красивою,в твоїх руках.
Я обіцяю,що буду мовчати,
Моя любов-це мій страх.
Я буду вічною лялькою,
В інших руках.
Такою іграшкою,-
Волосся в квітках,я в чорних чобітках.
Не треба любові...
Лише скляний блиск в очах,
Мої наряди шовкові,
Пристрасть-по ночах.
Використовуй мене,
Я буду мовчати.
Використовуй мене,
Я не буду нікому казати.
І ти побачиш,як мені боляче,-
На зап ястках.
А може трохи схуднути?
Шкіру перетворити в форфор?
Можна втонути ,змерзнути?..
А краще ні...
Посади мене біля свого столу,
Нафарбуй,
На таку несправжню,неживу ,гнилу,
Але дивись і згадуй.
Я молю.
Не треба кохати,
Не жива,не існую,
Не треба писати,дзвонити,чекати.
Я ж не справжня - я навіть не сумую.
Такая доля в ляльки,
Пограться і шпурнуть.
Діждатись їй такої доленьки,
Коли в коробку її згорнуть.
Лялька - чи може тілом я живу?
Але душею замерзаю.
Це ж все - наяву.
Мені боляче,але я не відчуваю.
Травень2014р.