З тих миттєвостей, звідки ти вийшла
Ладен вже не знайти вороття.
Залишився без даху у місті,
Де тобою весь травень просяк.
Хай стояти самотнім не можу,
Час, що скоро нас наздожене
Чи то тішить, а може тривожить.
Шкода — марно чекати тебе.
Тож доводиться марно писати,
І псувати обличчя домів
Звідки нам не дано утікати,
І куди я тебе не привів.