Стукнула птаха в моє віконце,
Неначе з неба упало сонце.
І запалила моє серденько
Жахлива вістка, що вмерла ненька.
Сльози змахну, і без них мені щем,
В серці вогонь не залити й дощем.
Світ весь притих, в горлі болі камок.
Стало все так як спланерував бог.
Маму від мук і страждань він звільнив,
Нам в рівних долях цей біль розділив.
Буде він з нами тепер до кінця,
Поки живі будуть наші серця