…Осталась незакінчена розмова.
Зірвався друг в безодню забуття.
Нікому і ніколи невідомо,
Що уготовило для нас життя.
Для мене – біль, що розтинає небо.
Для мене вітер стогне за вікном.
Стакан горілки, та шматочок хліба.
Горючі сльози, що біжать струмком.
Для друга – тихий сон, та шлях у вічність.
Він від страждань і мук себе звільнив,
Відкривши двері в той світ – потойбічний,
І в небо білим голубом злетів.
Ми попрощаємося на порозі.
За ним звучать лиш співи дзвонарів.
Там сам архангел, по святій дорозі,
Його проводить до Петра воріт.