Коли твоя зоря запроменіла –
Для України день цей святом став.
Тебе сама Земля благословила,
Щоб у віках її ти прославляв.
Володар слова, вільнодумства, честі,
Твоя душа не зникла в забутті.
Крізь марево віків вона сіяє
І служить смолоскипом нам в путі.
Бринить душа, немов струна бандури,
Як «Кобзаря» гортаю сторінки
І ранять серце тії квіти-думи,
Що шикував уміло ти в рядки.
Твої слова ми чуєм крізь століття
І голос твій нам душі окриля.
Ми віримо, минуть всі лихоліття
І розцвіте знедолена земля.
Нас всіх сьогодні телевізор манить
І інтернет тенета розкидає.
Гіпноз екранний розум нам туманить,
Панам лукавим править помагає.
То ж не кидай дітей своїх, Тарасе,
Як завше, залишайся із народом.
Привести до ладу суспільство наше
Допоможи, наперекір незгодам.
Ти Прометей наш, провідник і гасло.
З тобою ми згуртуємо ряди.
Твій заповіт і думи не погасли,
Керують і ведуть нас до мети.