Нехай пролітають вітри
І місяць в хмарині кружляє
Але вже ніколи повік
Стежину твою не осяє
І серце твоє охололо
Не знає вже горя ні болі
І очі твої променисті
Не бачать ні лісу, ні поля
Не чуєш ти шелесту трав
Ні запаху квітів навколо
Не бачиш як роси спадають
Як ластівка в’ється, кружляє
Ти матінко-земле
Прийми свого сина
Не дуже дави йому груди
За мене в чоло поцілуй
Пішов ти від нас назавжди
Залишив лиш згадку про себе
Прости нас рідненький
Мир праху твоєму