Зiрками вабилося небо,
iз чари мiсяц вiдсьорбнув.
Твоє замрiяне плацебо
осiннiй вечiр одягнув.
Калини кущ намистом щастя
знов червонiє на зорi.
А вiтра стогін, як закляття,
що розливают шинкарi.
П'ємо тi сльози – сум водицю,
те серце, мрiї скрипаля.
Вiдкрила осiнь знов в'язницю –
я вiдпускаю журавля…
Нехай летить – сховаю смуток.
В руцi синиця, макiв цвiт,
мов килим, плюшем лiг очиток –
той iграшковий ворожбит.
«SADO»* - стихає синiй вечiр.
Роса – джерельце наших дум,
с промiнням сонячним /до речi/,
не стане зрiвнювати сум.
Не безнадійна ця затія –
в очах волошкових любов.
Та, що віддавна розуміє
мовчання гір і спів дібров…
* Очиток (Седум) - походить від латинського слова «SADO», що позначає вщухати. Деякі з видів цієї рослини з соковитими листям, використовують у медичних цілях, як болезаспокійливий засіб.
/Очиток (Седум) — произошло от латинского слова «SADO», что обозначает утихать. Некоторые из видов этого растения с сочными листьями, используют в медицинских целях, как болеутоляющее средство./
28.08.2014