Немилосердне палить сонце,
сiчуть дощi, полощуть вiтри.
А погляд лагiдний в вiконцi,
на склi прозорому, мов титри,
ген-ген «бiжить» за чумаками…
Скриплять вози, за днями линуть ночi.
Пiснi, мов степ, розлогi / з веселощiв та в сум/,
що завжди застить очi –
то шлях «политий» сiлью – стежина вiльних дум,
так зiткана умiло зiрочками…
Безмiсячної ночi свiтла смуга –
Молочний / з давнiх-давен шлях Чумацький/.
В легендах, переказах на пiвкруга
вiдводять нас в ту даль…а свiт вiдьмацький
так добре покропила доля сiллю…
Вишневим соком стежечка мiж груди
чистеньких хуторiв лягла, а доля
виписувала фарбами этюди,
що обрамляла рамою красоля…
i пахло так духмяною ванiллю…
28.08.2014
Куинджи Архип Иванович: Чумацкий шлях