Молю тебе, Господь Славетний,
Щоб розум в людях воскресив!
В цей час, такий важкий, ганебний,
Добро у людях відродив!
Їх душі, Боже, очерствіли!
В серцях у них - насіння зла.
Невже їм світ такий немилий?
Невже земля така мала?..
Невже їм всім не досить місця,
Під небом мирним голубим?
Невже від сонця кращий місяць?..
Невже у темряви - раби?!
Навіщо їм потрібні війни?
Навіщо їм потрібна смерть?
Ми ж всі, на цій планеті спільній,
Змогли би зло прогнати геть!
Змогли б в любові жити дружно,
І сіяти лишень добро.
Молю тебе, Славетний, дуже,
Всели в них розум і любов.