Долоньками обличчя закрива,
Стоїть маленька на краю узбіччя,
Стоїть похмура,наче не жива,
Сама стоїть і матінку не кличе.
Старе пальто та хусточка стара,
Спинися,подивися їй у вічі,
В очах її холодна синєва,
Гримаса болю на її обличчі.
За що дітей життя з малят кара?!
Поставлю за здоров'я їхнє свічі.
Хай по весні для них зійде на світ трава,
І щастям їх хай одарує доля двічі.