Тетяна Майданович
ЖИВЛЮЩІ СЛЬОЗИ
Поразок-перемог круговорот,
Долає війни й голод Україна.
Донбас… Батурин… Крути… Конотоп…
Була Руїна – і прийшла руїна.
Усе нас очищає від гріхів,
Все може послужити для спасіння!
Якщо впадуть на почуттів насіння
Живлющі сльози, що погасять гнів.
Невидимі, у глибині сердець,
Спалахують як іскри-блискавиці,
За істиною рвуться до небес
Й вертаються до рідної землиці.
Вогнем блакитним визоливши зло,
Росою всюди рясно випадають
Так милосердно – на квітки й зело,
На степ і ліс, на рани поля й гаю.
Живлющі сльози гасять лютий гнів,
Бо вищі і за правду, й за неправду,
Сильніші і за вірність, і за зраду,
Мудріші за підступність ворогів.
Усе нас очищає від гріхів,
Все може послужити для спасіння!
Це Задум Божий, це любов-терпіння,
Щоб жар життя повік не відгорів.
Блаженний, хто прийняв цю благодать,
Хто душу зміг омити у стражданнях.
Та горе тим, що стали проклинать
І зневажать небес випробування.
Земне буття – духовний труд важкий,
Одержить кожен плату – справедливо.
Сльозами Сина Божого й святих
Чи оживеш ти, українська ниво?
Не знаю, чи зійде насіння скрізь,
Та бачу: ще зростають Божі діти –
В невидимих вінцях, у росах сліз.
…Воскресне сонце вранці, кров’ю вмите,
Й заради них – зійде над чорним світом.
9-10.08.2014