Прощавай, розлючений подиху мій.
Завжди серджусь на тебе. А тобі того й треба.
Я сміюсь зі своєї люті, Люпине Жовтий.
Живи, живи, житиму, житиму, жатиму коси твої, земле.
Лежатиму у скошених травах головою до неба…
Летітимуть хмари.
Вовчим квітом споїв мене, коханий.