занадто часті затримки на роботі, в кишені червона помада
він все частіше приходить серед ночі і зовсім не голодний
у нього, мабуть, є інша, коханка, він сволота, тобі зрадив
ти б ніколи в це не повірила, та ти не малюєш губи в червоний
йому все частіше приходять смс ніби то по справах, важливе
та він при тобі на них не відповідає, а ти ніби не помічаєш
дзвінок, дисплей висвітив "зая", він зрадив і це жахливо
ти її вже ненавидиш, повільно в думках розлучницю вбиваєш
тобі хочеться викачати з неї всю кров і випити на сніданок
вийняти її печінку і приготувати для нього смачну вечерю
а насправді вона ж не винна ні в чому, звідки ж їй знати
що він ще йде до іншої як тільки закриваються її двері
це навіть не ревність, просто особиста форма божевілля
коли він приходить кричиш щоб ішов, а коли йде- плачеш
тобі здається що лише її солодким парфумом пахне повітря
він зрадник, та ти його любиш і звісно все йому прощаєш
цікаво, вона хоч вродлива, розумна, читає ремарка на ніч
цікаво як часто вона його обіймає, шепоче ніжно як любить
тобі хочеться побачити її, поговорити про все віч-на-віч
так часто думаєш про це. а від нього тебе вже просто нудить
і от вулиця, зустріч, щира двох душ розмова в примітивному кафе
-"поверни його, я ж бо кохаю, зрозумій і не лізь прошу в наше життя"
-" у тебе з ним лише сім'я, а в мене щастя, ну не любить він тебе"
отак болить двом жінкам через занадто високо підняте чоловіче "я".