Нар. 1930
И правда, крылатым земли не нужно,
Земли не будет - им небо не чуждо.
Коль нету поля – прибудет воля,
Без пары – худо, лишь тучи будут.
Вот правда птичья. Им это важно.
А что же люди? А люди как же?
Живут на земле, не летят над нею,
А крылья имеют. А крылья имеют!
Они, те крылья, не из пуха-перьев,
А из правды, честности и доверья.
У кого – из любовной верности,
У кого – из стремленья вечного,
У кого – из труда без указки,
У кого – из щедроты на ласки,
У кого – из песни, надежды нетленной,
Из поэзии, мечты сокровенной.
Человек, он летать не умеет…
А крылья имеет. А крылья имеет!
А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
А з правди, чесноти і довір’я.
У кого — з вірності у коханні.
У кого — з вічного поривання.
У кого — з щирості до роботи.
У кого — з щедрості на турботи.
У кого — з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!