В ній жар кохання і страждання трунок,
Спокуси плоті й досвіду настої,
Щоб з любих вуст зірвати поцілунок –
Від Ноєвих часів ідуть двобої.
Чарують ватри у очах од віку:
Жага і пил, і мудрість лун в глибинах,
В них усміх Мони, (від нудьги це ліки),
Липневий рай на крилах лебединих.
Вона буває владна і холодна!
Та більш... до сліз безмежно ніжна й мила,
Над немовлятком схилена Мадонна –
Всесвітньої любові віща сила.
І повний місяць, поборовши втому,
На Лірі неба щось бриньчить тихенько
Для просто Жінки, берегині дому –
Коханої, майстрині щастя, неньки.