Стоят на улице живые танки,
В пороше белой спины из брони.
Не на парад, на смелую атаку
Вдруг загремят в снегах, в пурге они.
И тот снежок, что хрусталём искрится,
Сгорит, как порох. И в дремоте ночь
Под гусеницы ляжет белой птицей,
Впритык простреленная, канет прочь.
Она уже ничем не воскресится,
Как тьма ночей убитых на войне.
Пороша сеется с небес сквозь сито.
Снежинок рой играет на броне.
На вулиці стоять гарматогруді танки,
Пороша вкрила спини броньові,
Не на парад, здається, на атаку
Загримотять в скаженій куряві...
І той сніжок, що кришталем іскриться,
Згорить мов порох. І дрімотна нічь
Впаде під гусень, наче біла птиця,
Впритул прострелена болванкою між віч.
І вже її нічим не воскресити,
Як тисячі ночей, убитих на війні.
Пороша сіється через небесне сито,
Сніжинки грають в жмурки на броні.