Лина Костенко, украинская поэтесса
Ты смотришь… Я же – как на трапе.
И нету слов. И грусти через край.
А жизнь идет по «Гаусcовской шляпе»:
Вот так вот – «здравствуй», а вот так – «прощай».
Прощай, прощай, мой человек любимый.
Роднее не было ведь у меня, чем ты.
А этот случай, он и есть единый,
Чтоб мужества набраться и – уйти.
Июль, 2014г.
оригінал
Ти дивишся. А я вже – як на трапі.
І слів нема. І туга через край.
Життя іде по «Гаусівській шляпі»:
отак от – «здрастуй», а отак –«прощай».
Прощай, прощай. чужа мені, людино!
Ще не було ріднішого, як ти.
Оце і є той випадок єдиний,
Коли найбільша мужність – утекти.