***

Ти приходиш по ночах,
Моя совість, моя мила,
Ти смієшся, а я сам
Плачу дзвінко, як дитина.

Ти заманюєш мене,
Дражниш поглядом бессилим,
Дивним птахом у степах
Розправляєш свої крила.

Знаєш всі мої бажаня,
Про ненависть і любов,
Про душевні катування,
І холодну мою кров.

Вдалені мигтиш зорею,
Сяйвом сонця на очах,
Ти смієшся знов, безсила,
Я ж палаю як в печах.

Попіл мій летить землею,
Та душа вже не свята,
Ти є смерть, а я - людина,
Троп до раю вже нема...