Перевод с украинского:
http://www.stihi.ru/2014/09/12/7213
Я придумал свой дом, чтобы спрятаться в нём смог от боли,
если правды полынь половодьем затопит года.
Это крепость моя, и её не оставлю без боя:
в ней святая любовь и богов золотые врата.
Я придумал его, раскрывая все окна и двери,
чувства дней не делил биссектрисою жалостных слов,
ибо в жизни есть то, что превыше всех крыш недоверья,
и, конечно, того, что ничком – до поникших голов…
Для того намечтал, чтоб обида на мир забывалась,
чтобы мир не делился на "до" и на "после" войны,
чтоб душевная боль, словно лот, на торги выставлялась
и я счастлив быть мог от назначенной свыше цены.
...А оставлю потом...если песенка будет допета
каждой клеткой души, крылья слов отнесу на алтарь.
И разрушу я дом, коль мечта моя будет раздета,
гробовщик за долги перекупит её, словно встарь.
Оригинал:
Я придумав цей дім, щоб ховатися в ньому від болю,
коли правда гірка, наче повінь, затопить роки.
Це фортеця моя, я її не полишу без бою,
бо живе тут любов і прихильні до неї боги.
Я придумав його, відкриваючи настіж всі двері,
почуття не ділив бісектрисою жалісних слів,
бо у цьому житті є щось вище від хатньої стелі,
а ще більше того, що у ниці до никлих голів.
Я придумав його, щоб образи чужі забувати
і на чистих листах не збирати себе на війну,
і душевну жагу, наче лот, на торги виставляти,
і радіти тоді, як заплатять за неї ціну.
Я покину цей дім, коли Всесвіт почне помирати
у клітинах душі, крила слів несучи на вівтар.
Я зруйную його, коли мрія не зможе літати
і натхнення моє за борги перекупить трунар.
Фотоколлаж мой