Торгова марка «Україна»
Гадаю, багато хто звернув увагу на те, що впродовж останнього року популярність нашої з вами країни значно збільшилася. Та що там, раніше більшість іноземців навіть гадки не мали, що то воно таке «Україна» та де знаходиться. Навіть перепитували: «То ви з Росії, так? Раша?». А що маємо тепер? Сотні закордонних журналів та газет друкували фотографії нашого Майдану, людей, революції. Тисячі і тисячі іноземців приїжджали подивитися то на революційний Київ, то на післяреволюційний. Журналісти, статті, опитування, короткометражки, візити послів – усе це, безумовно, посприяло тому, що зараз Україна стала відомою. Чи позитивна та слава, чи ні – це вже питання друге.
Та ось Майдан скінчився. Стих ажіотаж на вулицях столиці і українську тенденцію швиденько перейняли собі розумні маркетологи. Хіба міг хтось із нас уявити, що в 21 столітті вишиванка стане головною темою модного фешн-показу? Чи могли ми передбачити стихійне перефарбування парканів та стін у патріотичні кольори? Безумовно, мені гріє серце споглядання всього цього національного піднесення та єдності, але чи справді все є таким, яким ми його бачимо?
Подумайте, якщо вам прямо зараз довелося б оформити рекламний щит з метою прискорення продажу якогось товару, що б ви зробили? Правильно, ви б додали на банер української символіки. Може, навіть якесь патріотичне гасло, типу «Купуй українське», або «Чорний пасує до червоного». І от саме споглядання подібної експлуатації свідомості громадян мене бентежить. Наша з вами Революція гідності буквально стала ресурсом для збагачення хитрих рекламодавців, а наша рідна країна – успішним брендом.
Хтось скаже, «А що тут поганого? Популярність? Добре. Збільшення продажу українських товарів? Добре. Що ж вам не подобається?» Проте ми забуваємо, яким швидкоплинним є все у нашому світі. Дуже скоро всі ці матеріальні здобутки забудуться, на їх місце прийде нова реклама, більш актуальна та приємна для ока. Люди позалишають свої модні футболки з «путіним», гербом, чи чимось іншим у шафах і будуть надягати їх тільки вдома, бо ж не актуально більше. Так само буде і з іншими, популярними сьогодні речами. І що тоді залишиться? Що залишиться у нашій підсвідомості, яку ідею ми передамо наступному поколінню? Що Україна – це всесвітній тренд 2014 року? Як шорти з високою талією, чи кросівки на платформі? Я не хочу сприймати Україну, як щось окреме, як якийсь феномен, знайдений світом і перетворений на знаряддя маніпуляцій. Я хочу сприймати Україну, як частину себе, як світ, що оточує мене від самого народження, як неподільне ціле, складене з історії, традицій, культури, людей та мови. Наша країна ще дуже молода, можливо, трохи недосвідчена, або довірлива. Давайте разом допоможемо їй стати на ноги, не потонувши в безкрайньому океані брендів, реклами та поп-культури 21 століття.