"Мета виправдовує засоби!"-
Хапало, хрестило, палило
Людей задля нібито злагоди
Насилля в своєму безсиллі.
Вогнем і мечем мірку міряно -
Прокрусту таке і не снилось!-
В середні віки перевірене
Насилля в своєму безсиллі.
А сонця боїться - ховається
У неуцтва буйнім бадиллі,
Жде вечора там дожидається
Насилля в своєму безсиллі.
Не був ти ніколи зомбованим,
Та раптом в мізки - дурна хвиля!
Вступив, значить, десь в замасковане
Насилля в своєму безсиллі.
Зробилося наче пороблено:
Обличчя стає якимсь рилом -
Тебе вже загнуздує згорбленим
Насилля в своєму безсиллі.
На інших гарчиш і наводиш жах -
Не так вони, бач, щось зробили!-
А в руку вкладає тобі ножа
Насилля в своєму безсиллі.
Воно в три погибелі всіх зігне
І викрутить з нас усі жили
Прокляте оте, підступне, страшне
Насилля в своєму безсиллі.
Та серце не камінь: живе, м'яке -
Таким нас любов наділила.
Обтрусимо ж з нього, як щось бридке,
Безсиле нікчемне насилля!
*
І вийдемо з ночі. І душі охоче
Омиєм сльозами від крові із ран.
Розплющаться очі. І хай напророчать
Зозулі мільйони нам років добра.