Молися, рідна матінко, за мене
Не плач і не журись на самоті.
Твій голос, мов далекий клич лелеки,
Лунає у пекельному вогні.
Я чую пісню твою колискову,
Раніш з якою міцно засинав,
І коли хилить «Град» мене додолу
Стискаю зуби, як ніколи не стискав.
Поглянь вночі, прошу тебе, на небо,
Твій погляд я побачу крізь зірок,
Знаю – жива ти – іншого не треба,
За це пішов на відчайдушний крок.
За це товаришів своїх ховаю,
За це я до останнього стою,
За це молюся й щиро обіцяю,
Що мир і спокій дому поверну.