***

Терен тримає мене на цьому хиткому стільці.
Жінки говорили зі мною, пускали смердючий дим
І дим той нестерпно дусив, замикаючись у кільці
Й горою горбився, ховаючи все, що за ним.
Шипшина пекла мої губи і дряпалась під язиком.
Хлопці дивились на мене, читали чиїсь вірші
І лився той текст медовим густим молоком
Мішався зі смородом і сортувався в ковші.
Троянди цвіли, дарувались гавкучим жінкам.
Жінки їх висилювали, гляділи, немов трофей
Я не пила молоко.  Не піддалась терновим шипам.
І як не чіпало – не закривала очей.
Мене не звільняє весна – вона лише викрасить глід
Зміцнішає крісло, хлопчини закриють рот.
І не питайте, чого я так бачу цей світ
Жіночна війна, її обліпиховий фронт.