Ответ на стих Анастасии Дмитрук
"Никогда мы не будем братьями..."
.
Як так? Ніколи ми не будемо братами,
не сестрами і навіть не дядьками?
А все христ'янське ти забути хочеш?
ВикрЕслити слов'янські корні зможеш?
Ми стали ворогами, душі зачерствіли,
а помиритися у нас бракує сили?
Так ти історію читай – буває всюди –
У будь-якій сім'ї конфлікту не минути.
Як не гадай, а все ж – брати ми кровні,
ми рівні звичаями, також схожі зовні.
Аж олігархи та правителі нікчемні
нас розвели тепер в держави іноземні.
А найпростіший росіянин, українець
брехнею ЗМІ насильно загнаний в «звіринець».
Усім нав'язує шаблони дика банда
з башки партійної гнилої пропаганди.
Та хай в віках живе і квітне Україна!
Нехай Росія до висот щасливих плине!
Адже брати ми споконвіку! В нашій волі
МИР! МИР та ЄДНІСТЬ без розколу і без болю!....