Людина кожна в світ приходить
Безпомічним малим дитям.
Не зчується, як час проходить -
Пора творить своє життя!
Ти в центрі, врізнобіч дороги,
Куди свої спрямуєш ноги?
Ретельно треба вибирать,
Бо потім будеш жалкувать,
Що не відбувсь, не зміг створити
Для себе щастя у труді.
Тож, треба у своїм житті
Так Богом даний вік прожити
Щоб будь-кому ти відповів:
«Я недаремно в світі жив!»
Ми — різні. В кожного з нас є
Не тільки зовнішні відміни -
Краса, коса, чи очі сині,
А ще й покликання своє,
Не на поверхні, а в людині,
В душевній потаємній скрині,
Під мудрим кодом в скрині цій,
Як смерть Кощеєва — в яйці.
На жаль, не кожному дається
Своє призначення пізнать,
Код хитромудрий розгадать,
Не просто скриня відімкнеться . . .
Дістав яйце! - Бить не годиться,
Зігрій! Проклюнеться Жар-Птиця.
Жар-Птиць — професій є багато,
Бо світ багатогранний в нас,
Старанно треба їх вивчати,
В науки свій вкладати час,
Терпіння, волю і старання -
Тоді не марне те навчання.
Зростив Жар-Птицю? Молодець!
Відбувся, виріс фахівець!
Та є талант, що корінцями
В душі з дитинства проростає:
Людина спокою не має,
Не спить, кипить, живе віршами . . .
Бо то не фах — писать вірші,
Поезія — то стан душі!