Кремезні велетні в мурованих кайданах
Звели між нами непорушні стіни.
І спілкування, мов по нотних станах,
Змінилося на вічний пошук винних.
Щемило серце, зникло в мить тяжіння.
І не розтане вже між нами лід,
Бо ми стіною непорозуміння
З тобою розділили навпіл світ.
Куди не глянь – усюди зводять мури
Байдужості, та нищать світ невпинно.
Давайте збережем своїх Амурів
І всі разом зруйнуєм тебе, стіно!