Все далі і далі відходять роки великої Вітчизняної війни. Все менше і менше залишається в живих свідків та учасників тих буремних подій. Про найжахливішу війну в історії людства, яка забрала мільйони життів, ніколи не забуде покоління, на долю якого випали неймовірні випробування та страждання. Не мають права забути про Великий подвиг своїх дідів та прадідів і нинішнє та прийдешнє покоління. Варто лише подумати: ми останні, хто мають змогу бачити учасників тих жахливих подій… З кожним днем їх все меншає і меншає, і залишаються лише спогади тих героїв на сторінках газет, книжок та журналів. І мені випала можливість познайомитись з такими спогадами. З`явилося відчуття, ніби я й сама в певній мірі побувала в тих далеких важких роках. На очі накотилися сльози, які влилися в поетичні рядки…
***Таке важке їм випало дитинство***
Жахіття голоду, нестерпний крик війни,
Страждання, сльози і щоденні втрати…
Це наші предки в час війни пережили…
Іще дітьми їм довелося виживати.
Таке важко їм випало дитинство!
Ні радості, ні щастя на обличчі,
Лиш боротьба за щастя і свободу
Й сміливі погляди війні без страху в вічі.
Нелегкий шлях їм довелось пройти до волі:
Холодні зими, страх, безсонні ночі,
Постійні виклики на бій важкої долі,
Утрати рідних і заплаканії очі.
Вони позбавлені були усіх розваг,
Того всього, що нині маєм ми,
Але було багато інших переваг –
І перш за все – вони були людьми.
Не було «ваше», «наше», «не чіпай»,
Були ж об`єднанні єдиною метою:
«Ми маєм захистити рідний край,
Хоч і заплатим дорогою нам ціною!»
У них не було висловів «Я кращий, а ти гірший»,
«Я маю все, а він, як нищий ходить»,
Це нині світ наш став куди абсурдніший,
Бо більшість сенс життя до грошей зводить.
Колись були дедалі кращі цінності:
Здоров`я близьких, мир на Батьківщині.
У цьому й заключаються відмінності:
Цькуєм ми націю, живучи в Україні.
Ми не задумуємось навіть ні на мить –
Якими жертвами нам обійшлася воля…
І досі чуєм як із вуст людських звучить:
«Тоді зламалась не одна людськая доля».
Спасибі всім, хто захистив наш рідний край,
Хто з вірою в майбутнє йшов до бою,
Своїх героїв, Україно, пам`ятай!
Вони зуміли захистити нас з тобою.
Задумайтеся, люди, ми – останнє покоління,
Яке хоч якось може їм допомогти.
Оскільки дерева немає без коріння,
Тому і ми наш корінь маєм зберегти.
15 грудня 2013 рік