В регістратурі, за талоном в черзі
Стояв чистенько вбраний чоловік.
Ніяк він медсестру терплячу, чемну,
Не міг ані почуть, ні зрозуміть.
Молодику медична працівниця
Доводила, що лікаря нема,
Навчається на курсах, у столиці,
А він допитувавсь: коли прийма?
«До іншого ідіть»,-сестричка радить,
У чоловіка голос вже дрижить:
Сьогодні в мене вмерла мама, мати,
Ось і прийшов: не знаю, що робить?
-Так Вам же довідка про смерть потрібна, -
Заметушилась співчуттям сестра,
У мене все вже є, потрібен лікар,
Той, що мою матусю добре зна.-
У голосі розгубленість і відчай,
Страждання, втрати жах застиг в очах,
А на змарніле і бліде обличчя
Вже алкоголь наклав свою печать.
Мабуть, «Не пий!» - просила ненька рідна,
Страждала, серце горю віддала . . .
Нема матусі, сльози лити пізно,
Із смерті вороття в життя нема.
Кому, крім матері, «алкаш» потрібен,
Годила всяк, щоб міг пристойно жить,
Надіялась, прийде година світла
Син зрозуміє, перестане пить.
Тож схаменися, алкоголь — прокляття,
Облиш ту чарку, зупинись, не пий!
Пропив, не пожалів ти рідну матір,
Хоча б себе самого пожалій.