не твоя, чуєш? не твоя, і ніколи твоєю не буду… запам’ятай це… витатуюй це в своїй свідомості.. думав заполонив мене? ха.. тобі здалось… гарна акторська гра, не більше того.. думав, що навіки з тобою? і в печалі і в радості.. це всього лиш дурні обіцянки біблейським проповідникам.. я ж не вірю в БОГа. не вірю ні в кого.. навіть в себе..
слова кохання?… вони нічого не варті.. пусті коливання повітря.. що обдували мої брехливі вуста… спільні плани на майбутнє? я живу сьогоднішнім днем і можливо завтра помру…тому це просто на всього твої безглузді мрії… родина, діти? ніііі.. це вже занадто.. я не хочу, щоб мої діти успадкували хоч краплину від твоєї сперми… родина – це я і моя вічна самотність.. ти туди ніяк не входиш, нас лише двоє… назавжди, пробач.. відстань.. не хочу тебе чути, бачити, відчувати… геть.. геть з мого життя, думок, тіла… ти мені не потрібен.. помри, зникни… мені все одно.. байдуже
я ніколи твоєю не буду.. нічиєю… треба залишатися вірною хоча б сама собі.. але слово «вірність» і в цьому випадку до мене важко застосувати … шкода.. бувай..
10/08/2009