Весняним промінцем теплим зоря зайнялася,
Пара голубів у небо вперше підняляся.
А у полі ясень-красень росте, підростає,
Полетів би в небо ясне, та крилець немає.
Хмарки білі в небі синім пір’я розгубили,
В полі ясень віти сильні розправля, як крила,
Листочками, ніби пір’ям, обростають віти.
На них, в гнізді, голубині підростають діти.
Навкруг ясеня росточки з землі визирають,
То його сини і дочки сонечко вітають.
Пливли білим пухом хмари, сіяли дощами,
Знайшли собі гарні пари дочки із синами.
Час біжить з весни на осінь, роки пролітають,
Пишається старий ясень — лісок підростає!
Сидять парою старенькі голуби на ясені,
В небі летять молоденькі їх онуки-красені.