Знов ковтає мене туман
З таємничих, мов сон, глибин.
Приголубила оciнь лан.
У думок знов облудний плин.
Випиває з душі тепло
Сивий вiтер та пiзнiй схiд.
Я схилю до землi чоло,
Шкода, очі мої сухі.
Тільки небо ридає з хмар
Під сумний журавлиний крик.
Поцілує його зима
I розстелить, як саван, сніг...
Картинка из интернета