Легенда київського спецназу.
ПОЛКОВНИКУ ЯЛОВЕНКО ВІКТОРУ МИКОЛАЙОВИЧУ ПРИСВЯЧУЕТЬСЯ.....
Черкащина,- дарувала світові Шевченка,
Багато гарних людей в Україні знають,
Киеву вона дарувала комбата Яловенка-
Сьогодні: рідні та друзі його проводжають.
З полтавських козаків,орлиний погляд,
Тяжка та жорстока спецназівська робота,-
За громадським порядком потрібен догляд,
А за бійцями,- постійна батьківська турбота.
Самовол,- це бігти до дівчини,чи додому,
А як назвати, коли комбат тікає на роботу!?
Що ротний в казармі не скажуть нікому,-
Мав постійну, за молодих бійців турботу.
Народний ум та українська щира душа,
Жортока служба та підніжки не могли розчавити.
Носив нафібрені чоботи та "два хрести" на ПШ-
Ховаючи почуття,мав всіх нас любити.
Друга казарма,була другою сімєю:
Кіровоградці,харьковчани та хлопці з Дніпра,
Першим пішов в Чорнобиль з гвардією своєю,
Наводив "живі переправи",- така була пора.
Його чобіт пройшов: "гарячі та холодні точки"
Не за ради війни, а за ради миру,
Нас на службі називав по-батьківські синочки,-
А полк нагадував,- теплу київську квартиру.
Щирий образ солдацьких байок та анегдотів,
І вже не розбереш де жарт , а де правда,
В Петрівцях на ум наставляв молодих солдатів-
Щоб не схибили на службі, та на парадах.
Як Санчо -Панса, поряд старшина Виризуб,
До нього тягнулися кращі з кращих,
В неспокійному році,зламався міцний дуб,-
Дружині та сину,- співчуття наші.
Спецназівська служба,- справа життя комбата,
Національна гвардія салютує, та "іспити" складають,
Новий комбат, стоятиме на закона чатах,-
А таких ротних, в першому спецполку не забувають.
НА ФОТО РОТНИЙ МАЙОР ЯЛОВЕНКО ПЕРШИЙ БЕЗ ФУРАЖКИ З НАФІБРЕНИМИ ЧОБОТАМИ.ПОРЯД МІЙ КОМАНДИР ІВАН ІВАНОВИЧ КОПИЛ