Красны, налились яблоки-цыганки.
Синеет даль в бездонных небесах.
Костры дымят, как сигарет останки,
Ночами тлеют в сумрачных садах.
Стоят сады, обвеяны ветрами,
Летят листы, покинув ветвь свою.
И кто тут я, статист всей этой драмы,
Сгребаю их, сгребаю и палю.
Сгорают молча, в сизом дыме тая,
И огородам руку золотят.
Минуло лето - вот и облетают,
А облетели - вот и шелестят.
Почервоніли яблука-циганки.
Високе небо проворонив дах.
І вогнища, мов кинуті цигарки,
Щоночі дотлівають по садах.
Сади стоять обдмухані вітрами,
Листки летять, киваючи гіллю.
І хто тут я, статист цієї драми,
Згрібаю їх, згрібаю і палю.
Вони горять, нічого не питають,
Німим городам руку золотять.
Минуло літо - от і облітають,
А облетіли - от і шелестять.