Вирубують, вирубують дерева,
Легені міста нищать без жалю,
Вже лиса майже вся Першотравнева
І супермаркет замість парку «МЮД».
Скрегочуть пилки, а дерева плачуть,
В них є душа, вони живі. Живі!
Невже кати дерев їх сліз не бачать,
Не чують стогін матінки-Землі?
Гей! Владо, депутати! Схаменіться!
Це ж Україна, не якийсь Техас,
Із крісел злізьте, вийдіть, подивіться,
І може, серце заболить у вас
Від сірого, сумного виду міста,
Асфальтових розтрісканих доріг,
Хімічного отруйного повітря,
Від сміттєзвалищ у куточках всіх.
Чи в вас дітей і онучат немає,
Чи десь на Марсі родичі живуть?
Це ж з дозволу від вас усе рубають,
За безцінь батька й матір продають!
Вирубують, вирубують дерева,
Винищують, винищують життя,
А влада, ніби «кіборг» металевий,
Без совісті, душі і каяття.
2009г.