Тарасові вірші, як свято,
Живими барвами цвітуть,
«Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть».
Ми дітьми, тих комах любили,
Ловили веснами хрущів
І слухали, як шаруділи
В коробочках від сірників.
В садках росли дерева пишні,
Дзвеніли співами птахів,
Чому ж тепер черешні, вишні
Геть вимирають від хрущів?
Довкілля почало мінятись,
Став агресивним світ комах,
Чи то від ядохімікатів?
Чи йде агресія від нас?
Чи шлах людей технократичний
Веде у вимирання кут?
. . . . . . . . . .
Стоять сухі черешні, вишні,
Хрущі над сливами гудуть . . .