Надворі пасмурно, іде дрібненький дощик,
Та й прохолодно, ось така погода.
Напевне, відпочити треба трошки,
Коли дає можливість цю Природа.
А десь в Ісландії прокинувся вулкан,
Задихав, закурив у небо пилом,
А лава поповзла у океан,
Там віковічну кригу розтопила
Завмерло все. У аеропортах
Стоять понуро велетні крилаті,
Вже кілька діб горюють люди там,
І невідомо, скільки ще чекати.
На вулканічний попіл вітер дме
Несе його, Європу засипаює . . .
О, Боже! Хай те лихо нас мине,
Й без нього Україна потерпає.
Колись була квітуча, вся в садах,
Земля і одягала і кормила,
Тепер стоять заводи на полях,
Повітря, землю, воду забруднили.
Індустрія — то благо, а чи зло?
Глобально як прогрес на нас впливає?
Тваринний світ й Природа — заодно,
Лиш люди все у ній переробляють.
Отак і маєм: то вулкан, то дощик,
То повінь, а то засуха півроку . . .
Спинитись і подумати, хоч трошки
Нам пропонує Матінка-Природа.