Десь там голубі бухти,
Десь тамко стрімкі скелі –
Десь там біле сонце лине,
З морем розмовляти.
А море наскрізь чисте,
Аж дном камінці – злоті!
Там берегом йде хвиля,
Щоб прошепотіти:
Де хлопці мої з моря?
Де цих берегів діти?
Де шлях їм веде доля,
І де – ти?
Що я відповім морю,
Що Чорному сказати?
– Прийшли вороги з горем,
То мусили втекти.
На березі Дніпровім
Життя не таке, інше –
Сумуєм за морем.
За берегом тим рідним,
Де батько і мати
Залишилися під каменем,
Та й годі.
Та ворогові хай грець!
Крадений кожух не гріє –
А й сонце!
Час мине, все вернеться – і ми,
повернемося. Ізнову
На тих берегах рідних
З морем розмовляти,
Слухати його наспівів –
Ще й свого співати.
світлина з интернету