***

Цавет Танем
Будь моїм зимовим сонцем, що не гріє,а ріже очі
Будь моєю виразкою чи пухлиною,що змушує спати на іншому боці.

Стань моїм внутрішнім альтер-его,що здавлює скроні книжками.
Стань моїм фактотумом, що змушує не спати ночами.

Стань моїм Богом і правдою,
Моєю вірою в неземне буття,
А потім покинь банальною зрадою,
Що стане кінцевим відрізком чийогось жалкого життя.