1.
що не день
то п’ятниця
що не ніч
то шлюз
я курсую в матриці
променем
у блюз
попелом від вогнища
набігає вість
на оте голодний ще
що болить і їсть
2.
за отих жовніриків
що цілує смерть
я б віддав цю лірику
і все серце геть
для отих покликаних
до оглухлих меж
я би зичив дихання
і надію теж
а для непокорених
духом би спочив
пухом – переораним
ворогам – нічим
3.
горем не набавитись
вам нові часи
я не вмію славити
втрату крові й сил
я не знаю спокою
як вітри – крила
хай послужать
кроквою
ребра для тепла
наше небо втримають
ті
в яких цвіте
снами голубиними
серце золоте
вимітаю п’ятниці
відкриваю
шлюз
скільки тої матриці
промінь
я
і блюз
4.
хлопчики-жовнірики
хто б не цілував
хай вмирає лірика
прийме Бог слова
хай окопи дихають
трепотом знамен
за душею тихою
зболений катрен
а мені
молитися
вітром за крило
а мені
не змити це
скровлене чоло
кожному по янголу
кожному по сну
ями плачуть ямбами
а хореєм – сум
5.
скоро Богородиця
Сина приведе
виродками родяться
ті
хто в пекло йде
ті
хто розпинатиме
те
що не вберіг
всі дороги знатимуть
де приляже сніг
де хрести стоятимуть
з видом звідусіль
мати горе матиме
а поживу – біль
10 Жовтня, 2014