Ты половец, ты правнук печенега,
Из чуждой Мекки и с чужой ты мукой.
Я жду тебя, и я уж почернела
От всех ветров, от горя и от муки.
В степи стоят, как братьев строй, курганы.
На стольный Киев сунется навала.
Мы встретимся. И будем мы врагами.
Мой меч наточен - огненное жало.
Чужой ты здесь. И все вы -янычары.
И зелье турков хищно и не свято.
Я посещаю сны твои ночами,
Иду за сто печалей, вновь обратно.
Не остановишь тень, что исчезает.
Душа так истомилась вся в кольчуге.
Я знаю, не скажу, пусть не узнают:
Мы не враги, в тебе я вижу друга,
Казацкий сын с казацкими очами.
При чём мечеть тут, желтый полумесяц?
Идёшь с кем, пасынок ты янычара?
Что на предательстве всё, зле замесит.
Руби меня, прицелишься из лука.
О ты, что мог бы быть моим любимым!
В твоих очах безмерная разлука,
А ты идёшь на землю с ханом, биться.
Здесь искушение, твоя афера -
Опустишь руку вдруг свою средь боя.
Щемит тебя моя любовь и вера,
А ты и сам не знаешь, что с тобою.
Ти половець, ти правнук печеніга,
З чужої муки і з чужої Мекки,
Я жду тебе, і я вже почорніла
На цих вітрах од горя і од спеки.
Стоять в степу брати мої кургани,
На стольний Київ сунеться навала.
Ми стрінемось. Ми будем ворогами.
Я вже на тебе меч наготувала.
Чужинець ти. І всі ви - яничари.
Турецьке зілля хиже і безнебе.
До тебе в сни приходжу я ночами
За сто печалей від самої себе.
Але не спиниш тінь мою зникому.
Моя душа зболілася в кольчузі,
Я знаю все. Я не скажу нікому,
Що ми давно не вороги, а друзі,
Козацький син з козацькими очима,
При чому тут мечеть і той півмісяць?
Із ким ти йдеш?! Орда твого вітчима
Усе на зраді вчинить і замісить.
Рубай мене, прицілься в мене з лука!
О ти, що міг би буть моїм коханим! -
В твоїх очах неміряна розлука,
А ти ідешь на землю мою з ханом.
І це твоя спокута і офера -
Опустиш руку раптом серед бою.
В тебе щемить моя висока віра,
А ти і сам не знаєш, що з тобою.