Хвиля

Прокопенко Юрий
Народилася хвиля чогось вкрай живого,
Понесла понад щемом відкриті вогні.
Вмить зв’язала до купи чуття босоногі –
Всі у вир надприродній, де полум’я снів.

Хаотично здіймаються вістря ілюзій,
Що весь час заганяли в лабети мій день.
Часто змінюють одяг збентежені музи,
Знову ріжучи СКРІЗЬ на одвічні НІДЕ.

Озирніться, крилаті, вже сонце воскресло,
Хоч і світить мінливо, збираючи жар.
Достеменно відомо, що подих замерзлий
Поступово відходить під натиском чар.

Народилася хвиля й побігла завзято,
Переводячи в жвавість принишклу любов.
Раптом збуджена ява пірнула у свято,
Де прояснює неба бездонність немов.

20:32, 13.10.2014 рік.

Зображення: