Коли мила поруч , я відпочиваю,
Надіюсь і вірю, та серцем благаю,
Що вірна і люба, Господь її дав,
Від неї я щастя кохання пізнав.
Роки мов лелеки, летять все над нами,
Думки благородні приносять до тями,
Їх пам'ять, повірте, тепер зберігає,
Та радість і щастя людей не минає.
Ось листя жовтіє, дощі на порозі,
Та ми як і завжди принаймні в дорозі,
Ця осінь життєвий неторканий час,
Що з нами привиддям і тільки для нас.
У пам'яті нашій поля і стодолі,
Свій жереб з народження, вибрала доля,
Блукають над нами яскраві зірки,
Ми з ними не поруч, але залюбки…
Автор Геннадій Сівак.
8 жовтня 2014 року.