Є в світі цім речі священні й величні,
В народу їх цінність одвічно жива.
Від прадіда-діда буденно і звично
Сприймаєм, що хліб — то всьому голова.
Хліб на рушнику — так гостей зустрічаєм,
Весілля вінчає теж хліб — коровай,
Без хліба обідати не починаєм,
Хлібами зовуть зернових урожай.
Колись в давні роки зі мною те сталось:
Прийшлось пережити голодних три дні,
Не борщ, не ковбаси і, навіть не сало,
Скориночка хліба ввижалась мені.
Черства, зашкарубла, зігнулась вже трішки,
І смак відчувався, і запах стояв,
Згадалось: дідусь мій збирав з столу крихти
І клав їх до рота — творив ритуал!
З віків хліб святий. Хліб — життя означає,
І мудрість народна правдива й жива.
Колоссям герби і знамена вінчають.
Хліб був, є, і буде всьому голова!