Болить

Рідні мої П’ятихатки,
Згадую, серце щемить,
Наче в дитинство, до хати
Я повертаюсь на мить.

Так вже прийшлося, що діти
Всі подалися в міста,
Нікому в хаті тій жити,
Двір бур’яном зароста.

Меншій сестрі на садибу
Склали батьки заповіт,
Ждали — додому приїде
В рідну хатиночку жить.

Хто б міг собі уявити,
Щоб «розвалився» Союз?
Ось і сестра моя рідна
Вже іноземка чомусь.

Інша земля — то Росія,
Пенсія там, і житло,
Ще й страхова медицина.
Серце вже там приросло.

Вмерли і мама, і тато,
(Все не змирюся я з тим!),
Нікому вже привітати
І запросити у дім.

Рідні мої П’ятихатки,
Місто дитинства моє . . .
.    .     .     .     .     .     .     .
Жаль, але батьківську хату
З болем сестра продає.


Рецензии
Особлива шкатулочка
Пам'ять
В ній зберігається мить
Як тільки погано нам стане
в дитинство
Зімной побіжить
Гарно відтворені спогади

Вера Деревьянко   13.02.2019 22:20     Заявить о нарушении
Спасибі, Вірочко!
Спогади, спогади... Приходить час перебирати їх в пам'яті, і ніби вертатися у щастя минулих років.
З симпатією,

Людмила Киреева-Силенко   13.02.2019 22:03   Заявить о нарушении
...мої спомини теж дарують лише тепло...

Вера Деревьянко   13.02.2019 22:07   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.