Лина Костенко. Осенний лес

 

Лина Костенко (р.1930)  
 

*   *   *   

Воспрянула трава – такие пали росы, –
ещё бы хоть немножко не зимы!
В лесах блуждают, сгорбившись, колоссы –
деревья, – неприкаянны, как мы. 

Грустят они, как мы. Нигде не видно лета.
Застыли, посинев от холода, дубы.
Лишь там, где лось лежал, земля была согрета, –
тихонечко растут наивные грибы.      

 
(перевод с украинского –
Валентина Варнавская) 

 

Ліна Костенко (нар.1930)  
 

*   *   *   

Розвиднилось траві – такі упали роси! 
Ще, може, буде трішки не зими. 
В лісах блукають згорблені колоси –
дерева, неприкаяні, як ми.

Їм сумно, як і нам. Ніде немає літа.
Од холоду в ногах посиніли дуби.
Лиш там, де лось лежав, земля була зігріта, –
тихесенько ростуть здивовані гриби.